Народження дочки – нелегке «випробування» для деяких чоловіків, оскільки вони просто не уявляють, як виховувати дівчинку. Чому так відбувається? Справа в тому, що чоловічий і жіночий світ – дуже різні і далеко не завжди обидві сторони можуть зрозуміти один одного. Сьогодні ми спробуємо розібратися в тому, чи можуть тато і дочка досягти взаєморозуміння і як цього домогтися.
Батькова принцеса
«Тато, у вас дочка!» – Часом така фраза від медсестри призводить новоспеченого батька в легкий ступор. Що робити з такою крихтою, як її виховувати? З хлопчиком, воно якось зрозуміліше … Однак у міру підростання дитини тато вже й думати забуває про свої недавні тривоги і страхи.
Помічено, що вже з дитячого віку ставлення до дівчинки і хлопчика різне. Наприклад, якщо малятко заплаче, татова реакція – взяти на руки, обійняти, втішити. А на сльози сина батько може дати строге повчання – мовляв, нема чого «нюні» розпускати, будь чоловіком. Навіть покарання для доньки і сина відрізняються – як правило, для хлопчика воно більш суворе. Чому така «несправедливість»? Коли батько виховує сина, він повинен прищеплювати йому якості «справжнього чоловіка» – стриманість, силу волі, терпіння, мужність.
А при вихованні доньки тато може бути «самим собою» і відкрито виявляти свої справжні почуття. Може бути, тому часто духовний зв’язок між батьками та доньками такий сильний? «Татусеві» дочки тому приклад.
Дочки люблять своїх батьків «просто так» – безкорисливо і беззастережно, за сам факт їхнього існування. Погодьтеся,-яка інша жінка зможе так? І тато у відповідь віддає своїй доні всю теплоту і ніжність. Однак трапляється так, що батько сам руйнує любов своєї дочки, особливо якщо спочатку хотів народження «спадкоємця».
Неправильна тактика виховання
- Виховання «як хлопчика». При цьому батько буде заохочувати в дівчинці риси характеру і поведінку, властиве хлопчикам, а істинно жіночі якості (м’якість, поступливість, не конфліктність) стануть предметом осуду. Якщо донька буде відповідати батьковим «ідеалам», то любов батька вдасться заслужити.
- Байдужість. Дочка, тато якої її «не помічає», виростає вкрай невпевненою в собі людиною. Спроби завоювати увагу і любов батька поступово переростають у розуміння безнадійності цього «підприємства», а там – і до агресії недалеко.
- Підвищена вимогливість. У цьому випадку участь батька у житті дочки характеризується проявом постійного невдоволення і критики – навіть абсолютно безпідставною. Що й казати, подібне «виховання» абсолютно не сприяє формуванню щасливого і успішного в майбутньому людини.
