Термін “передлежання” майбутня мама, як правило, чує в останньому триместрі вагітності. Що ж таке положення плоду в матці і як воно може вплинути на результат пологів?
Існує всього два варіанти передлежання плоду – тазове і головне.
При головному передлежанні до виходу з малого тазу – до шийки матки прилягає головка, а при тазовому передлежанні – тазовий кінець (сіднички або ніжки плоду). Протягом першого і другого триместру вагітності (до 28 тижнів) це не має зовсім ніякого значення, оскільки до цього терміну малюк достатньо активно поводиться усередині матки, адже він ще малий і місця для його акробатичних вправ вистачає.
Якщо до 30 тижнів зробити ультразвукове дослідження або визначити, як лежить малюк, за допомогою огляду і обмацування живота, то з’ясується, що у 30-35 майбутніх мам з 100 малюк знаходиться в тазовому передлежанні. Але у міру зростання плоду він займає в матці достатньо стабільне положення, і до терміну пологів (в середньому – до 40 тижнів) більшість малюків приймає переважніше для пологів головне передлежання, а в тазовому передлежанні народжується всього 3-4 немовлята з 100.
Головне передлежання вважається найсприятливішим для пологів, тому що в цьому випадку головка плоду – найбільша частина тіла немовляти – першою проходить по родових шляхах, а решта частин тіла (тулуб, ніжки) народжується швидко і без утруднень.
При тазовому передлежанні через родові шляхи першим проходить тазовий кінець, а при виведенні головки можуть виникнути утруднення, оскільки головка – це об’ємніша частина тіла.
Існує ще один стан, який можна назвати неправильним положенням плоду в матці. Це поперечне положення, при якому головка і тазовий кінець розташовані в бічних відділах матки, а до виходу з матки прилягає плечико плоду. У такому положенні малюк взагалі не може народитися самостійно.
Отже, вже після 28-30 тижнів вагітності може бути поставлений діагноз “тазове передлежання”, “головне передлежання” або “поперечне положення”.
Чинники ризику
Тазове передлежання і поперечне положення плоду можуть виникнути в наступних випадках:
У мами, чекаючої на другого або третього малюка. При повторних вагітностях, особливо якщо передня черевна стінка розтягнута, м’язи в’ялі, матка і плід недостатньо фіксуються м’язами передньої черевної стінки, вірогідність тазового передлежання плоду вища, ніж при першій вагітності.
При багатоводді. В цьому випадку малюк плаває у великій кількості рідині, у нього більше можливостей для маневрів, тому він може часто повертатися і міняти передлежання з головного в тазове і навпаки.
При аномаліях будови матки або міомі матки. У такій ситуації малюку може бути зручніше розташовуватися саме в тазовому передлежанні, оскільки тазовий кінець менше за об’ємом, ніж головка, і за наявності, наприклад, міоматозних вузлів в нижній частині матки там розташовується саме тазовий кінець. При низькому розташуванні або передлежанні плаценти, коли остання розташована в нижній частині матки.
При вадах розвитку плоду. Припускають, що сприяючим чинником для виникнення тазового передлежання плоду є спадковість. Так, якщо мама народилася в тазовому передлежанні, то велика вірогідність, що її дочка з’явитися на світ так само.
Встановленню головки у області малого тазу перешкоджає і вузький таз.
Серед причин найчастіше зустрічається недоношеність (20,6%), далі по частоті йдуть випадки багатопліддя (13,1%), великого числа пологів в анамнезі (4,4%), вузький таз (1,5%) і інші.
Найбільше число тазових передлежань при передчасних пологах пояснюють невідповідністю між величиною плоду і порожниною матки. Так, при масі тіла плоду до 2500 г воно зустрічається в 5 разів частіше, ніж при пологах, що почалися в строк. У міру наростання маси тіла плоду частота тазових передлежань зменшується. У багатонароджуючих жінок наголошуються в’ялість передньої черевної стінки і неповноцінність мускулатури матки, обумовлена структурно-анатомічними змінами в матці.
Джерело: uti-puti.com.ua
