АДАПТАЦІЯ В ТАБОРІ: ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ? ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

З якого віку дитину можна відправляти в табір? Як визначити, що вона вже готова до відпочинку без батьків? Як правильно підтримати дитину і допомогти їй з адаптацією?

Адаптація дитини до літнього табору – процес завжди трохи болючий. Незалежно від того, товариська або замкнута ваша дитина, їде вона до табору вперше або вже має досвід відпочинку без батьків, хоче туди або навпаки, чинить опір вашому рішенню. У будь-якому з випадків її чекає новий колектив, новий режим дня і нові правила. І звикнути до них перші три-чотири дні буде непросто. Про те, коли і як потрібно починати процес адаптації до табору, як допомогти дитині освоїтися на новому місці і на які тривожні дзвіночки звертати увагу, розповіла на своїй сторінці в Facebook психолог Світлана Ройз.

Як вибрати табір для дитини

Отже, ви твердо вирішили цього літа відправити дитину в табір. І тепер перед вами стоїть серйозне завдання: вибрати з безлічі пропозицій такий табір, в якому вашому чаду буде максимально комфортно. Перш за все, в процесі вибору потрібно враховувати вік дитини. Світлана Ройз вважає, що для діток молодшого шкільного віку (від 6 до 9 років) більше підійдуть табори денного типу. Це чимось схоже на школу подовженого дня, тому малюкові там буде звичніше. Починаючи з 10 років, дитину вже цілком спокійно можна віддавати в цілодобовий табір на зміну в 14-21 день. У цьому віці дітки стають самостійними і часто самі просяться побути без батьків.

Звичайно, це не універсальне правило. Є діти, які вже в 8-9 років здатні пережити розлуку з мамою і татом без особливих проблем і можуть адаптуватися до таборів цілодобового типу перебування. Тут потрібно орієнтуватися тільки на дитину. Світлана Ройз виділяє важливі показники готовності малюка до «самостійного» табірного життя:

  • чи є у дитини досвід тривалого перебування без батьків
  • чи здатна вона самостійно впоратися з особистою гігієною (сходити в туалет, вмитися, почистити зуби, вимитися, розчесатися)
  • чи може вона сама себе обслужити (дістати і вибрати одяг, одягнутися і взутися по погоді)
  • чи вміє дитина сама вкладатися спати
  • наскільки легко вона встановлює контакти з однолітками, чи може першою познайомитися
  • як виходить зі скрутних ситуацій, чи може попросити про допомогу дорослого
  • чи може дитина сама справлятися з емоціями і переживаннями, як переносить чужу агресію і фрустрацію
  • наскільки легко вона підпорядковується загальним правилам

Якщо ви твердо впевнені, що ваша дитина готова на два-три тижні відірватися від маминої спідниці і звичного домашнього побуту, починайте вибирати табір. Відправляючи дитину куди-небудь на цілодобове перебування, в першу чергу, потрібно турбуватися питанням її безпеки. Виділимо найважливіші аспекти вибору:

  • наявність дозвільної документації на роботу дитячої оздоровчої установи
  • наявність договору на надання послуги по перебуванню дитини
  • умови безпеки в таборі (охорона, доступ сторонніх осіб на територію, пожежна безпека)
  • медичне обслуговування в таборі (чи є медпункт; хто надає першу допомогу; що відбувається, якщо дитина захворіла)
  • побутові умови проживання в таборі (в яких кімнатах, по скільки людей проживають діти, де знаходиться душ, туалет і їдальня)
  • умови для організації безпечного харчування (не тільки їжа, але і вода)
  • як формуються групи, скільки дітей буде в загоні, і скільки дорослих

Велику роль при виборі табору грає програма перебування та розклад заходів та активностей. Зараз є дуже багато тематичних таборів (спортивні, англійські, IT-таборит). Врахуйте спрямованість табору і підберіть такий, який буде збігатися з інтересами дитини. Якщо щоденні заняття будуть її захоплювати з головою, процес адаптації пройде набагато легше. Особливо важливий цей момент для підлітків, вважає Світлана Ройз. У тематичному таборі вони швидше зможуть знайти друзів за інтересами. Добре «заходять» дітям проектні табори – де діти протягом зміни об’єднуються навколо якогось завдання або реалізують певний проект.

Важливі аспекти адаптації

Всі діти абсолютно різні, і те, що для однієї дитини може стати джерелом страхів і проблем, в іншої не викличе ніяких складнощів. Наприклад, питання харчування в таборі. Є дітки, які їдять абсолютно все, а є такі, які категорично не сприймають певних продуктів. Обов’язково уточніть цей момент – чи буде для дитини можливість відмови і вибору.

Якщо на ранок регулярно дають молочну кашу, а ваша дитина її принципово не їсть, їй потрібна якась альтернатива, щоб не ходити півдня голодною.

Єдиній дитині в сім’ї на перших порах може бути складно витримати «випробування» постійними контактами. Таким діткам в таборі не вистачає особистого простору і можливості побути на самоті. Через це вони можуть нервувати, дратуватися і плакати через дрібниці. Обов’язково обговоріть цього момент з вожатими: можливо, для дитини потрібно буде передбачити час і місце, де вона зможе усамітнитися.

Є діти, яким складно попросити про допомогу. Вони намагаються впоратися зі своєю проблемою самотужки, і сильно переживають, коли у них щось не виходить. Якщо ваша дитина з їх числа, попередьте вожатих, що їй спочатку буде потрібно трохи більше уваги. Точно так само потрібно попередити вожатих, якщо ваша дитина відчуває труднощі зі знайомством. Іноді дорослим буває досить в перший день «подружити» дитину з колективом, і процес адаптації піде як по маслу.

Окрема тема – це можливість зв’язку з дитиною. У кожному таборі є свої правила: десь взагалі не дозволяють користуватися гаджетами, десь встановлено певний час для дзвінків батькам. Ці правила важливо і потрібно намагатися витримувати: ваші постійні тривожні дзвінки та повідомлення можуть стати для дитини джерелом зайвої напруги. Однак, в той же час ви повинні бути твердо впевнені, що в екстреній ситуації дитина завжди зможе з вами зв’язатися. Так само і з вашого боку: у вас повинно бути право в будь-який момент зв’язатися з дитиною безпосередньо або через вожатих.

Якщо дитина проситься додому

У перший час (як правило, два-три дні) ваш «відпускник» може дзвонити вам зі сльозами в голосі і відчайдушно проситися додому. І тут батьки часто вдаряються в одну з двох крайнощів. Хтось зривається з місця і на перший поклик мчить забирати дитину з табору. Хтось, навпаки, не реагує на ці прохання, вважаючи їх маніпуляцією і проявом слабкості. Мовляв, дитина повинна навчитися самостійності: якщо в таборі є проблеми, вона повинна вирішити їх сама.

Світлана Ройз вважає, що тут потрібно дотримуватися золотої середини. Під час таких «адаптаційних» дзвінків важливо уважно вислухати дитину і спробувати зрозуміти їх причину. Причин може бути три: дитина може сумувати за батьками, їй може бути нудно або сумно в таборі, або їй дійсно погано.

Якщо дитина сумує за батьками і за домом, дуже важливо наситити її своєю підтримкою. Говоріть про те, що вам теж нудно і незвично без неї. Нагадуйте, що ваша любов завжди поруч, навіть коли ви не разом. Згадуйте ваші домашні традиції (секретні слівця, обійми) і запропонуйте придумати нові ритуали для табору. Нехай дитина пише замітки або веде щоденник, робить фото цікавих подій в таборі і висилає їх вам. Дуже добре працює в цій ситуації «нагадування про будинок» – якась іграшка або дрібниця, пов’язана з батьками. Можна наговорити дитині теплих слів в повідомленні і відправити, щоб у неї в будь-який момент була можливість їх прослухати.

Якщо дитині нудно в таборі, обов’язково спробуйте зрозуміти, чому. Дізнайтеся, чи змогла вона познайомитися з колективом, чи знайшла друзів, цікаві заняття. Світлана Ройз радить в цьому випадку дати дитині «надсекретне» завдання: наприклад, дізнатися імена всіх хлопчиків або дівчаток в загоні, чи є у них брати або сестри, які домашні тварини є в будинку. Також можна нагадати дитині про її улюблені заняття або ігри, і запропонувати знайти собі в цьому напарника.

Якщо дитина каже, що їй погано, скаржиться на те, що її в таборі дражнять або ображають – НЕ ігноруємо ці сигнали і не списуємо на адаптацію, а відразу ж дзвонимо до вожатого. Тут важливо обійтися без «різкого старту» і звинувачень, щоб акуратно з’ясувати причину ситуації. Уточніть у вожатого, чи знає він вашу дитину на ім’я і в обличчя, і чи розуміє, про кого взагалі йдеться. Запитайте, як дитина поводиться в таборі, і чи немає у неї конфліктів з колективом. Попросіть вожатого уважно поспостерігати за вашою дитиною і її відносинами з однолітками. Дайте зрозуміти, що ви готові втрутитися, якщо ситуація прийме загрозливий рівень. І будьте готові втрутитися, чого б це вам не коштувало: найважливіше тут – це ваша дитина, її психологічний стан і впевненість в тому, що батьки в разі небезпеки завжди прийдуть на допомогу.

Поділитися в...

Вас може зацікавити...