З якого віку можна залишати дитину одну

З якого віку можна залишати дитину однуЯ дуже добре пам’ятаю, коли це питання вперше постало на порядку денному в нашій сім’ї. Так вже вийшло, що стан здоров’я синульки, моя нервова система і дитячий садок виявилися категорично не сумісними поняттями, тому нам довелося наймати няню. І, само собою, зрозуміло, настав той «прекрасний» день, коли наша Мері Поппінс, не змогла вийти на роботу.

Що було робити? Чоловік, швидко відчувши недобре, бочком-бочком ретирувався за двері, не залишивши мені шансу навіть відкрити рот. Думка про те, щоб подзвонити вічно дуже зайнятим бабусям довелося відкинути ще в зародку. В результаті близько десяти хвилин я пояснювала шефу чому змушена сьогодні залишити нашу фірму напризволяще і вислухавши “вагомі доводи” про те, що компанія неодмінно збанкрутує за кілька годин і всі співробітники підуть через мене по світу.

У підсумку ми все-таки прийшли до консенсусу, але мій стан навряд чи можна було назвати умиротвореним. І тут, бачачи обстановку, що склалася, мій карапузик щиро поцікавився: «? Мамо, а чому я не можу сам посидіти вдома» А, справді, чому? Багато моїх подруг залишали дітей і в куди більш молодшому віці. Ідея, можливо, і непогана, але мені було страшно. Багата фантазія миттю послужливо підсунула картини пожежі, повені, нападу грабіжників і ще кілька зовсім вже нереальних катаклізмів. З іншого боку, розумом я розуміла, що багато моїх страхів – вигадані. Тому було б цікаво дізнатися думку фахівців – коли ж вже можна, а іноді і потрібно привчати дитину до самостійності.

Перш за все, невеликий лірично-юридичний відступ. Як з’ясувалося, в нашій країні досить вільне ставлення законодавства до даного питання (мабуть, позначаються пережитки тих часів, коли головним завданням жінки була побудова «світлого майбутнього», а не виховання власних дітей). У той же час в США та Австрії, наприклад, заборонено залишати дитину без нагляду до 12 років. У Канаді – до 10-ти, Нової Зеландії – до 14-ти і т.д.

Ну, а тепер перейдемо від букви закону до думки дитячих психологів. Останні настійно рекомендують починати привчання до самостійності близько 7-ми років. Раніше дитина ще не готова відповідати за свої вчинки в повній мірі. Позитивний досвід ваших знайомих, які пишаються тим, що їхній малюк спокійно грав сам в замкненій квартирі мало не з народження – лише щаслива випадковість. Добре, що у них все закінчилося благополучно, але цього могло і не статися. У той же час не варто і занадто затягувати з опікою. Подобається вам це чи ні, але дитину слід привчати до самостійності (так само як і себе до відсутності малюка). Інакше ви ризикуєте і через 30 років мати під боком доросле дитя.

А щоб вам було спокійніше пройдіть з малюком тест на самостійність:

  1. Ваш малюк готовий залишитися один, якщо він може сам себе розважати більше 1,5-2 годин, не вдаючись до вас кожні 10-15 хвилин.
  2. Дитина добре розуміє, що є речі, які не можна робити ні за яких умов (балуватися з розетками, відкривати двері незнайомцям, залазити на підвіконня та ін.)
  3. Вміє користуватися мобільником або стаціонарним телефоном.
  4. Малюк не боїться відкритого простору і знає, що в темних кутках не живуть «бабайки».
  5. Звик дотримуватися режиму дня (в цьому випадку у нього добре розвинена самодисципліна).
  6. В іграх зазвичай виділяє собі роль дорослого (мами, вчителя, лікаря, міліціонера …)
  7. Легко забуває образи, у нього немає схильності до помсти, «вироблення капостей».
  8. Адекватно сприймає свої вчинки, він добре розуміє за що його похвалять, а за що вилають.
  9. Під час гри ніколи не намагається заподіяти біль іншим дітям або тваринам. Ясно усвідомлює, які його дії можуть призвести до травми.
  10. Відповідально ставиться до своїх обов’язків (чистити зуби, прибирати іграшки …)

Поділитися в...

Вас може зацікавити...