Як в різних країнах ставляться до безпліддя і абортів

Як в різних країнах ставляться до безпліддя і абортів

Якщо всього пару десятків років тому єдиним виходом для жінки, яка страждає безпліддям, було усиновлення, то тепер штучне запліднення та послуги сурогатного материнства подарували таким пацієнткам другий шанс стати «справжньою» мамою. Але не все так просто. Далеко не у всіх країнах до подібних нововведень ставляться однозначно. Ми не ставимо перед собою цілі розглядати моральну сторону питання, просто давайте подивимося, що думають про сучасні медичні методики в різних куточках земної кулі.

У державах, які проповідують католицизм, церква не забороняє штучне введення сперми чоловіка в матку подружжя через фаллопієві труби. Проте, такий спосіб не отримав широкого розповсюдження, тому його ефективність коливається в межах 20%. У той же час, звернення за допомогою до сурогатної матері, так само як і використання чужої яйцеклітини – категорично не вітається.

Православні керівники церкви досі не прийшли до єдиної думки з даного питання, але чаша терезів швидше схиляється до заперечення ЕКЗ. Причина полягає в тому, що для успішного запліднення для підстраховки використовується багато зайвих ембріонів. У ході ведення вагітності більш слабкі фактично знищуються, що, за догмами християнства і загальнолюдського розуміння, є вбивством.

Мусульмани дуже жорстко ставляться до такого поняття, як чистота крові. Тому шиїти вкрай негативно ставляться не тільки до донорських статевих клітинам, ЕКО, сурогатного материнства, але навіть і до звичайного усиновлення. У той же час суніти не заперечують проти штучного запліднення за медичними показаннями.

Іудеї також досить нетерпимі до кровозмішення, тому сурогатне материнство допускається тільки в тому випадку, коли для виношування наймається жінка – єврейка.

Буддисти допускають ЕКО, але лише спермою чоловіка.

Аборти

Традиційно аборт вважається вбивством і не вітається жодною з релігій. З іншого боку існує і таке поняття, як вільний вибір жінки, про який ще в минулому столітті було зламано безліч копій. Яких тільки пропозицій не надходило на цей рахунок: від введення кримінальної відповідальності, до необхідності просити письмовий дозвіл на аборт від передбачуваного майбутнього тата. У Російських ЗМІ навіть висувалися ідеї про те, що легалізація штучного переривання вагітності спеціально пропагувалася, свого часу, американцями для того, щоб знизити чисельність населення в Росії. Іншими словами, мабуть, немає більш дискутованих питань в гінеклогіі, ніж аборти.

Ірландія, Єгипет, а також величезна кількість країн Африки та Азії забороняють аборти на будь-якому терміні. Така ж заборона, до речі, існувала і в нашій державі до 1917 року. Потім лідери СРСР прорахували, що робочі жіночі руки їм необхідні більше, ніж зростання населення і табу було знято.

Цікавий той факт, що дореволюційна Росія входила в невелике число країн, де заборона була абсолютною, тобто навіть коли майбутній мамі однозначно загрожувала смерть – вона мала народжувати. Втім, передбачити результат вагітності в ті дні вдавалося вкрай рідко.

У той же час мусульманська релігія і раніше, і тепер допускає (у більшості держав) аборт, якщо мама сильно ризикує здоров’ям або запліднення відбулося в результаті згвалтування. Але в інших випадках жінку можуть посадити у в’язницю.

У Польщі дозволені аборти за медичними показаннями, за соціальними – ні. На Кубі, в Греції та Канаді немає ніяких заборон. У Німеччині, якщо жінка зважилася на переривання після 12 тижнів, вона повинна спочатку відвідати спеціальні консультації фахівців, завдання яких – переконати пацієнтку. У Румунії лікарю, який зробив аборт після 14-го тижня, загрожує в’язниця. Кореянка повинна принести лікарям письмовий дозвіл чоловіка.

Поділитися в...

Вас може зацікавити...