Великі секрети маленької пісочниці

Великі секрети маленької пісочниціЗдавалося б, чого можна очікувати від звичайної пісочниці? Діти молодшого віку і старші возяться в своє задоволення, роблять пасочки, закопують фантики- «скарби». А між тим, саме в пісочниці дитина набуває найперші поняття про «своє» і «чуже» і вчиться застосовувати на практиці ті моделі спілкування, які ми, дорослі, самі не відаючи того, їй постійно демонструємо. Ось кілька класичних ситуацій.
Все своє ношу з собою
Дитині набридло грати в пісочниці, і вона спільно з батьками починає збирати іграшки. Це не біда, якщо товариш по недавній грі надто захоплений збиранням піску в чуже відерце. Відерце віднімається без розмов, товариш вдаряється в сльози або намагається протистояти експропріації експропрійованого. Батьки з обох сторін немов тільки того й чекали, пускаються в з’ясування стосунків або, що, втім, рідкість – намагаються не втручатися і розходяться, не попрощавшись.
Що ж слід було зробити в такій ситуації? Відерце – втрата невелика, але і залишати його в пісочниці, демонструючи тим самим зневагу до своєї власності – теж не діло. Найкраще дати чужій дитині (і навчити, таким чином, свого) що-небудь натомість. Якщо немає обридлої і тому вже «непотрібної» іграшки, підійде цукерка, квітка, навіть красива гілочка. Або обміняти відерце на рівноцінну іграшку з набору сусіда (зрозуміло, за згодою його батьків).
Чужі тут не ходять
Гра в самому розпалі, діти грають всі разом або окремо, але ніхто нікому не заважає. Батьки в заспокоєнні тихо перемовляються, в’яжуть, читають, сидячи на лавочці неподалік. Раптово на горизонті з’являється ще одна дитина в супроводі одного з батьків і зупиняється біля пісочниці з явним наміром приєднатися до гри. Проте вся територія вже поділена і ніхто поки йти не збирається. Дитина, постоявши в нерішучості пару хвилин і так і не зумівши підібратися до пісочниці, ретирується, міцно схопивши за руку супроводжуючого. Або з криком «Ура!» Здійснює нищівний набіг на мирний будмайданчик, в результаті якого він перетворюється в руїни.
У цій ситуації батькам знову слід взяти ініціативу у свої руки. Якщо новоприбулий хоче приєднатися до гри, не слід залишатися байдужими, вважаючи, що «діти самі розберуться». На правах старших товаришів потрібно їх попросити поступити небагато місця новачкові. Причому про це дітей потрібно саме просити, а не вимагати. Якщо малюки ігнорують заклик, батьку варто самому присісти на бортик пісочниці і поцікавитися у них, у що таке цікаве вони грають і чи не можна до них приєднатися? Зазвичай діти раді тому, що дорослий, навіть чужий, розділяє їхні інтереси. Тому через деякий час вони не будуть і проти того, що в пісочниці разом з ними весело грає ще один малюк.
Буря у склянці піску
У пісочниці назріває чергова баталія. Найбільш напориста або фізично розвинена дитина при кожному зручному і незручному випадку намагається відібрати вподобану йому іграшку у більш слабкого або піддатливого сусіда. Зрештою, трапляється неминуче: перший малюк, нарешті, відняв іграшку і крутить її в руках з явним наміром залишити її у себе, другий або з ревом біжить скаржитися, або спокійно переносить позбавлення, або розв’язує бійку.
Що в цій ситуації зможуть зробити батьки? Діти люблять все нове і незвичайне. Тому чужі іграшки нерідко для них виглядають привабливіше за свої, навіть якщо це всього лише стара лялька чи потерті формочки. А встежити за виникненням і розвитком кожної сутички неможливо. У цьому випадку слід ще до початку гри домовитися і з іншими батьками і дітьми і, головне – переконати своє чадо визнати (на час, не назавжди), що всі іграшки, що знаходяться в пісочниці – спільні. Якщо дитина проти того, щоб чужий малюк бавився з його улюбленими речами, їх з собою брати не варто. Всі іграшки в такому випадку краще всього підписати, щоб вони із загальної купи не зникли в невідомому напрямку.

Поділитися в...

Вас може зацікавити...