Мама, я тебе не люблю!

Мама, я тебе не люблю!Довгі місяці вагітності, пологи, каторжна праця після появи крихти – все це породжує цілком закономірне бажання отримати натомість хоч крапельку любові і розуміння. Як же до болю безжально звучать дитячі слова: «ти погана, не люблю тебе». Як реагувати в такій ситуації? І взагалі, як жити після цього?
Пройти через дане випробування доводиться дуже багатьом батькам. У деяких сім’ях дорослим вдається оперативно впоратися з ситуацією. В інших подібний тон спілкування стає звичним. Чому це відбувається? У чому причина такої поведінки дитини? Чи справляється малюк з образою або дійсно вважає, що йому не пощастило з батьками?
Перше, що спадає на думку – дитина просто не усвідомлює ефект власних слів. На жаль, це не зовсім так. Навіть в 2-х річному віці малюк відмінно розуміє, як може впливати на батьків і робить це цілком навмисне.
Зазвичай неприємні висловлювання зриваються з вуст дитини в якості реакції на несправедливе, з його точки зору, поведінку батьків. Рідше малюк просто повторює слова інших членів сім’ї, можливо, сказаних в жарт. Найчастіше подібні провокації – всього лише спроба дитини визначити «коло дозволеного». Важливе завдання дорослих – своєчасно і грамотно відреагувати на поведінку крихти. Причому слід мати на увазі, що зазвичай подібні фрази з’являються в лексиконі дитини у віці близько 3 років. Тим не менш, агресивна поведінка по відношенню до оточуючих може виявлятися вже набагато раніше, наприклад, у вигляді істерик, кидання іграшок, стусанів і укусів.
Що робити батькам
1. Не лаяти, а спокійно проаналізувати причини ситуації, що склалася.
2. Не застосовувати фізичні методи «навіювання». Після ляпанця по відомим місцям малюк, напевно, прикусить язика, але, з іншого боку, зайвий раз переконається у правильності власних слів.
3. Не демонструвати байдужість. Зазвичай подібні заяви – своєрідний крик про допомогу. Відстороненість лише посилить непорозуміння.
4. Не йти на поступки, тобто, не дозволяти маніпулювати собою.
Уявіть ситуацію, маленькій Каті, час від часу, доводиться проводити час з бабусею. Жінка любить внучку і, знаючи про її майбутній візит, завжди купує гору цукерок, щоб порадувати малечу. Коли ж дівчинка повертається додому, то, при спробі «почистити» домашні запаси солодощів, наштовхується на опір мами: спочатку вечерю, потім все інше. І негайно реагує категоричним ультиматумом: «ти зла, піду жити до бабусі!» В даній ситуації слід враховувати два моменти. Перший – спроба домогтися бажаного. Другий – нерозуміння причин, за якими мама заборонила їсти цукерки, що розцінюється як наслідок її «шкідливого характеру». Що робити? В першу чергу не сердитися. Діти ще не вміють лицемірити, і мало замислюються над тим, що ранять когось своїми категоричними висловлюваннями. По друге, слід пояснити дитині причини заборон. Дитина повинна розуміти мотиви, які спонукають батьків до дій. Тоді конфліктів родині стане на порядок менше. І останнє, обов’язково скажіть дочці, що її слова вас засмучують. Наприклад, я хочу, щоб спочатку ти з’їла вечерю, тому що вона корисніша цукерок. Дітки, які добре їдять, швидко ростуть. А твої слова мене дуже засмутили. Ти справді не хочеш жити зі мною?
І наостанок, ставитеся до всього що відбувається з розумінням. Те, що сказала вам дитина – не привід таїти на неї образу. Вмійте переступити через прикрі неприємності і продовжуйте любити своє маленьке щастя.

Поділитися в...

Вас може зацікавити...