Косоокість: лікувати або не лікувати?

КосоокістьЯк часто ми, як мами, намагаючись вирішити проблему своєї дитини – наприклад, виправити косоокість, – чуємо від “доброзичливців”: “Та що ви дитя мучите? Воно саме пройде! Он, у сусідського Вовки – і не лікував ніхто, а виріс і все пройшло.”. І ми, віддаючись випадку і заспокоюючи бентежну совість, розслабляємося і перестаємо займатися проблемою. І чекаємо, коли ж воно “саме пройде”.

В першу чергу, давайте розберемося, хто ж правий. Безумовно, краще покладатися на сучасну медицину, а не на думку сусідки. Косоокість сама собою не проходить. Вся справа в тому, що це не тільки косметичний дефект з порушенням симетричного положення очей. Це складне захворювання зору з порушенням найважливіших зорових функцій: розладом бінокулярного зору (коли предмети в просторі не бачаться об’ємними), гостроти зору та ін. Тому для лікування косоокості мало відновити правильне положення очей, потрібно ще нормалізувати всі порушені функції. І вирішення цих питань вимагає часу, зусиль і терпіння з боку дитини, і в першу чергу – його батьків. У деяких випадках на лікування навіть можуть піти роки.

А ось, якщо нічого не робити, то з часом косоокість може привести до серйозних проблем: в оці, що косить, поступово падає зір і розвивається амбліопія, простіше кажучи – “ледаче око”. Косе око постійно посилає в мозок розмите зображення і мозок його відхиляє як некондицію, а згодом, хоч і мимоволі, дитина взагалі перестає використовувати хворе око. Тому амбліопія без своєчасного втручання може призвести до стійкого зниження зору, яке вже не піддається лікуванню в дорослому віці. Стійке зниження зору супроводжує косоокість в 85% випадків – на жаль, від цього косе око бачить ще гірше. Чим раніше з’явилася косоокість, чим довше “не працює” хворе око, тим швидше прогресує амбліопія і тим складніше з нею боротися. Так що можливість розвинути бінокулярний, тобто повноцінний в обох очах, зір теж обмежується віком.

Ось і виходить, що лікування косоокості вкрай важливо почати рано, не чекаючи, коли воно “саме пройде”, коли дитина підросте, коли погодиться надіти окуляри. Обстежують навіть грудних дітей – так-так, саме з цього віку можна починати вирішувати проблему. Чим раніше знайдуть причину косоокості і почнеться лікування, тим більше шансів на одужання. І ще один важливий момент. Лікування косоокості повинно бути не тільки раннім, але також комплексним і підібраним індивідуально. Адже існують різні види косоокості, різні причини його виникнення, тому підхід до лікування теж різний.

У сучасній офтальмології існує цілий ряд методів лікування, консервативних і хірургічних. Ось як вони працюють:

  • Оптична корекція зору, тобто окуляри й контактні лінзи. Вона застосовується при далекозорості, короткозорості, астигматизмі. Корекція зору, як ми вже знаємо, потрібна для того, щоб в косому оці не падав зір. У деяких випадках косоокості (наприклад, акомодаційна збіжна – яке з’являється після двох років, коли око особливо напружується при розгляданні близьких предметів) цих заходів достатньо, щоб повністю позбутися від косоокості. А ось для лікування амбліопії застосовуються оклюзії, а попросту – закривання одного ока;
  • Апаратне лікування. Його використовують, щоб поліпшити зір, розвинути бінокулярний зір і, в кінцевому підсумку, стереоскопічне об’ємне зір;
  • існують такі види косоокості, з якими консервативні методи лікування не справляються, або справляються не в повній мірі. Тоді потрібно підключати хірургічне лікування. Якщо дуже спрощено пояснити, то операція проводиться на очних м’язах, де один м’яз посилюється, а інший послаблюється. Але однієї тільки операції мало. Навіть якщо після неї вдалося домогтися правильного симетричного положення очей, необхідно продовжувати апаратне лікування, носити окуляри або контактні лінзи, щоб відновити нормальну роботу всіх зорових функцій.

Чому виникає співдружня косоокість?

Співдружня косоокість з’являється через неузгоджену роботу очей, через неможливість їх спільної роботи. Його причини можуть мати як вроджений, так і набутий характер:

  • наприклад, якщо у дитини далекозорість, що перевищує вікову норму, короткозорість, астигматизм;
  • травми і захворювання центральної нервової системи також можуть викликати косоокість співдружнього типу;
  • аномалії розвитку та прикріплення окорухових м’язів – часта причина цього порушення;
  • тимчасові порушення рухової активності очі – парези – або паралічі окорухових м’язів також можуть впливати на розвиток співдружньої косоокості;
  • якщо на одному оці зір знижений, велика ймовірність розвитку косоокості;
  • як не дивно, інфекційні та соматичні захворювання теж можуть призводити до співдружньої косоокості;
  • спадковість, наявність косоокості у одного з батьків, безумовно, впливає на появу косоокості і у дітей – від генів нікуди не подінешся.

Сьогодні в офтальмології відомо близько 25 видів дитячої косоокості, кожен з яких вимагає індивідуального підходу до лікування.

Коли з’являється косоокість?

Так, наприклад, вроджена косоокість проявляється на першому році життя дитини. Вона виникає через тимчасові парези, паралічі нервів, які відповідальні за окорухові м’язи, а також через вроджені аномалії цих м’язів. У таких випадках без хірургічного лікування не обійтися.

Набута косоокість може з’явитися у дітей від 1,5 до 3-4 років. Справа в тому, що в цьому віці продовжують формуватися більш тонкі структури зорової системи, а також бінокулярний зір (коли предмети в просторі бачаться об’ємними).

Дитина підростає, починає розглядати мальовані картинки, грати в розвиваючі ігри – і у нього поступово збільшується зорова робота. Тому саме в цей період досить високий ризик виникнення косоокості, особливо, якщо у дитини вроджена далекозорість, яка перевищує вікову норму. Спровокувати появу косоокості у дітей може, на жаль, будь-який сильний стрес: щеплення, вірусне захворювання, переляк або удар, висока температура.

Не втрачайте час, покажіть дитину дитячому офтальмологу. Це дасть можливість вчасно виявити захворювання і почати своєчасне лікування.

 

Поділитися в...

Вас може зацікавити...