Коли ви смертельно втомилися від своєї дитини…

Коли ви смертельно втомилися від своєї дитиниЦей текст Меган Мортон (Megan Minneman Morton) під назвою «Mommy, Somebody Needs You» перевертає погляд на материнство!

Як тільки ми принесли нашу новонароджену доньку додому, її старші брати першими стали вдаватися, щоб повідомити мені, що вона плаче, пхикає або дещо підозріло пахне: «Мама, ти декому потрібна. Малятко плаче». Я сідала на хвилинку, прекрасно знаючи, що дитина починає прокидатися … «Мама, ти мені потрібна!» Добре! Я вже зрозуміла! І це не кажучи про те, що потреби новонародженої бліднуть порівняно з потребами двох маленьких хлоп’ят.

Комусь завжди потрібно перекусити, когось завжди потрібно перев’язати, дати інший носок, покласти кубики льоду в воду, витерти соплі, обійняти, розповісти казку, поцілувати. Бували дні, коли мені здавалося, що день ніколи не закінчується, і монотонний стан, коли ти постійно «комусь потрібна», може дійсно зробити свою справу і позначитися негативно. Але раптом мене як громом вразило: їм потрібна Я. Не хтось ще. Не якась будь-яка інша людина у світі. Їм потрібна їх МАМА.

Чим швидше я змогла прийняти той факт, що материнство означає, що я ніколи не встигаю, тим швидше я змогла знайти своє місце і знайти спокій в цій божевільній гонці на цьому етапі свого життя. Чим швидше я змогла зрозуміти, що «мама» – це мій обов’язок, мій привілей і честь, я стала готова бути там, де мене потребують, в будь-який час дня і ночі.

«Мама» – це означає, що я тільки що поклала маля спати після годування в 4 ранку, а тут моєму трирічному синові наснився кошмар. «Мама» – це означає, що я виживаю на каві і на тому, що не доїли діти. «Мама» – це означає, що ми з чоловіком не встигаємо нормально поговорити тижнями. «Мама» – це означає, що я ставлю їх потреби перш своїх, навіть не замислюючись. «Мама» – це означає, що все моє тіло болить, а моє серце переповнене любов’ю.

Я впевнена, настане день, коли я нікому не буду потрібна. Мої діти розбіжаться хто куди і будуть поглинені своїм життям. А я буду сидіти одна в якомусь будинку пристарілих і спостерігати за тим, як в’яне моє тіло. І тоді я нікому не буду потрібна. Може бути, я навіть стану тягарем.

Звичайно ж, вони будуть відвідувати мене, але мої руки вже не будуть їх домом. А мої поцілунки вже не будуть для них зціленням. І більше не буде маленьких черевичок, з яких потрібно витирати бруд. І не потрібно буде пристібати ремені в машині. Я прочитаю сама для себе казку на ніч, сім разів поспіль. І я більше не буду прагнути до перерв. Більше не буде рюкзаків, які потрібно пакувати і розпаковувати, коробок для обіду, які потрібно наповнювати. І я впевнена, що моє серце буде ридати, аби почути ці тоненькі голоси, які звуть мене: «Мамо, ти декому потрібна!»

І тепер мені здаються прекрасними ці мирні годування в 4 ранку в нашій маленькій затишній дитячій. Ми сидимо у власному лавандовому гнізді на могутньому дубі. Ми дивимося, як тихо падає сніг, і як по рівному білому полотну біжить заєць. Тільки я і моя маленька, в сусідських будинках ще темно і тихо. Тільки ми сидимо і дивимося, як встає блідий місяць, а по стінах дитячої танцюють тіні. Я і вона – лише ми удвох чуємо, як вдалині гупає сова.

Ми притискаємося один до одного під ковдрою, і я заколисують її, щоб вона знову заснула. Уже 4 ранку, я змучена і втомилася, але все добре, я їй потрібна. Тільки я. І мені вона потрібна теж. Тому що вона робить мене МАМОЮ. Одного разу вона буде міцно спати всю ніч. Одного разу я буду сидіти на інвалідному кріслі, в моїх руках нікого не буде, і я буду мріяти про ті тихі ночі в дитячій. Про той час, коли я їй була потрібна, і нас було всього двоє в цілому світі.

Чи можу я насолоджуватися тим, що я потрібна? Іноді – безумовно, але часто це дуже стомлює. Нищить. Але й не потрібно насолоджуватися кожною миттю. Це борг. Бог зробив мене їх мамою. Це положення, до якого я прагнула задовго до того, як зрозуміла це.

За три дні вихідних мій чоловік не міг повірити своїм вухам, як часто наші хлопчаки повторювали: «Мама. Мама, мама!»-«Вони завжди так?»- Запитав він, не приховуючи жаху й співчуття. – «Так, весь день, кожен день. Це моя робота ». І я змушена визнати, що це найскладніша робота з усіх, які у мене коли-небудь були.

У минулому житті я була менеджером в ресторані, в дуже популярній мережі у Флориді. В суботу ввечері я стояла на роздачі нескінченного потоку тарілок, і раптово відключили електрику… але це ніщо в порівняння з тим, що коїться тепер вдома вечорами. І, повірте мені, клієнтам в Південній Флориді догодити складніше, ніж кому б то не було.

Колись у мене був час. На себе. Зараз непогано було б зайнятися хоч трохи своїми нігтями. Мій бюстгальтер на мені вже не сидить. Мій фен, напевно, вже не працює, я навіть не в курсі. Я не можу прийняти душ без глядачів. Я почала використовувати крем для повік. У мене більше не перевіряють посвідчення особи. Це доказ мого материнства. Доказ того, що я комусь потрібна. Саме зараз я комусь постійно потрібна. Так само, як минулої ночі…

О 3 годині ночі я чую тупіт маленьких ніжок – хтось заходить в мою кімнату. Я лежу тихо і ледь дихаю. Може бути, він повернеться до себе в кімнату. Так!

«Мама!»

«Мама!» – Голос стає трохи голосніше.

«Так» – я ледве-ледве шепочу.

Він замовкає, очі його виблискують в тьмяному світлі.

«Я люблю тебе».

І все, він пішов. Помчав назад у свою кімнату. Але його слова все ще висять в прохолодному нічному повітрі. Якби я могла доторкнутися до них і взяти, я б схопила ці слова і притиснула б їх до своїх грудей. Його тихий голос, який шепоче найкращі слова на світі. Я люблю тебе. Посмішка торкається моїх губ, і я повільно видихаю. Я майже боюся, що спогад піде. Я повертаюся до сну, а його слова поселяються в моєму серці.

Одного разу цей маленький хлопчик стане дорослим чоловіком. І він більше не буде шепотіти мені такі солодкі слова в невизначену годину. Я буду чути тільки гудки машин і хропіння чоловіка. Я буду спокійно спати цілу ніч, не буду турбуватися про хвору дитину або про плачучу дитинку. Це просто залишиться в пам’яті. В пам’яті залишаться ці роки, коли я була потрібна, і це було виснажливо, але недовговічно.

Треба припинити мріяти про те, як «одного разу» все стане простіше. Тому що правда така: так, може, стане простіше, але краще, ніж сьогоднішній день, ніколи не буде. Сьогодні, коли я вся покрита соплями і слинами маленьких хлопчаків. Сьогодні, коли я насолоджуюся тим, що маленькі ручки обвивають мою шию. Сьогодні абсолютно. «Одного разу» у мене буде педикюр, і я зможу приймати душ на самоті. «Одного разу» я поверну собі себе. Але сьогодні я віддаю себе іншим, я втомлююся, я вся замурзана, але мене ТАК люблять, і тому я знову повинна йти. Я комусь потрібна.

Поділитися в...

Вас може зацікавити...