Гіперопіка дитини

Гіперопіка дитиниНайважливіше у вихованні дітей – це батьківська любов і турбота. Але як надлишок вологи згубний для паростка, так і безмежна опіка, продиктована надмірною любов’ю і бажанням зробити дитину найщасливішою, не дає маленькому члену сім’ї задовольняти необхідні для гармонійного розвитку потреби, адаптуватися в новому середовищі (дитячий садок, школа). Як не нашкодити дитині своєю любов’ю? Де межа між опікою і гіперопікою?

На розвиток дитини впливають дві групи чинників – вроджені (спадкові) і зовнішні (придбані). Зовнішні фактори – це дитячий садок, школа, спілкування з однолітками поза навчальних закладів. Але головну роль у цьому списку відіграє сім’я. Основне виховання відбувається саме в її рамках.

Гіперопіка властива тільки людям. Вона заважає дитині стати активною і самостійною особистістю. Якщо в природі влаштовано все набагато простіше: мати вигодувала, навчила дитинча і воно не потребує більше в ній, то в людському суспільстві дитина в 40 років залишається малюком, і мама готова доглядати за ним хоч до старості.

Витоки гіперопіки видні ще в період раннього дитинства. Постійні настанови: «не чіпай то», «не роби це», «не лізь туди» заважають дитині досліджувати і пізнавати навколишній світ, присікають його самостійність. Тим часом ці цінні вказівки мами в основному дають, займаючись своїми справами (наприклад, розмовляючи по телефону або розмовляючи з сусідкою), не відчуваючи особливого інтересу до занять дитини. Тому вона відчуває себе самотньою.

Нав’язування правильних стереотипів поведінки і моралі, неможливість самовираження особистості дитини призводить до деформації розвитку вже з раннього дитинства. Багато дітей намагаються позбутися гіперопіки дорослих вже в підлітковому віці. Але батьками це сприймається як бунт «важкого» підлітка, складнощі перехідного віку і присікається на корені.

Наслідки гіперопіки дуже серйозні – дитина не може вибрати професію, адаптуватися в новому колективі, не вміє самостійно приймати рішення, в деяких випадках володіє асоціальною поведінкою.

Багато батьків не визнають, що з ранніх років дитина – це вже самостійна особистість. Для гармонійного розвитку їй потрібна тільки свобода у вчинках, в пізнанні себе і навколишнього світу. Тільки так у дитини з’являються власні бажання і прагнення, досвід спілкування і відстоювання своїх інтересів.

Але що робити, якщо раптом батьки помітили у своїй поведінці надлишок опіки? Перш за все необхідно дитині дати можливість зробити вибір самостійно, як одягатися, чим займатися, в яку секцію ходити. Незалежно від бажань дитини батьки завжди будуть прикладом наслідування. Тому при бажанні якось вплинути на малюка, дорослі можуть це зробити за допомогою своїх вчинків, але жодним чином не погрозами та настановами. Дитина повинна мислити самостійно, займатися улюбленою справою.

Гіперопіка – страшна зброя. Вона вбиває гармонію сімейних відносин і особистість в дитині. У любові до дитини повинні бути кордони, і тільки тоді вона буде не на шкоду.

 

Поділитися в...

Вас може зацікавити...