Чи потрібно вчити дитину гратись?

Чи потрібно вчити дитину гратисьУпродовж тривалого часу було прийнято думати, що дитина освоює ігровий процес самостійно і втручання дорослих для цього не потрібно. На практиці ж з’ясовується, що велика кількість дітей зовсім не вміє гратись. Батьки, у свою чергу, часто нарікають на те, що їхні діти занадто швидко втрачають інтерес до іграшок. У чому ж причина?
Згідно з психологічним дослідженням останніх років ігрові навички не виникають самі по собі, а розвиваються в процесі спільної гри з дорослими. Дорослий пропонує варіації мотивів ігри, а також створює можливе місце дії. Таким чином, малюк вчиться заміщати один предмет іншим, позначати його будь-яким словом, дією чи видавати себе за якийсь персонаж.
З чого почати гру? Розіграйте перед дитиною невелике уявлення: купання або годування ляльки, катання на машинці та інше. Непогано б інсценувати улюблену казку або віршик малюка. Гра повинна бути не просто грою, а захоплюючим процесом і не тільки для малюка, але, в першу чергу, для вас самих. Не забувайте, що дитина не тільки переймає і наслідує дії дорослого, але й заражається його емоціями. Тому необхідно підходити творчо до самого процесу, грайте в задоволення. Постарайтеся відвести роль і малюкові, нехай невелику. Хоча б частково залучіть його в гру, не забуваючи, що йому потрібно ваше заохочення.
На першому етапі слід вводити в ігровий процес іграшки, що мають схожість з реальними предметами. Не рекомендується починати гру з сюжету, в якому фігурує нова іграшка. Малюкові необхідно, насамперед, познайомитися з нею особисто – потерти, потеребити, погризти. Як тільки дитячу цікавість буде задоволено – можете приступати, продемонструйте малюкові новий варіант поводження з іграшкою.
Насправді, починати гру найрозумніше з улюбленої іграшки дитини. Всі іграшки треба наділити індивідуальністю – дати їм імена, придумати характерні особливості.
За результатами спостережень за групами дітей було виявлено, що малюки, які вміють обігравати деякі сюжети, зациклюються на них. Наприклад, однотипно годують одну і ту ж ляльку або зіштовхують одні й ті ж машинки з разу в раз. Це неминуче на ранньому етапі навчання грі. Але якщо подібне відбувається протягом декількох тижнів, необхідно прийти на допомогу дитині, розбавивши ігровий сюжет. Поцікавтеся, що їсть лялька, чи подобається їй частування, поспілкуйтеся з обличчям ляльки і т.д
Поступово необхідно виводити елементарну гру на новий рівень – здійснення однієї дії заради іншої. Наприклад, складіть з кубиків ліжечко і укладіть ляльку спати. Або побудуйте будиночок і заселіть туди зайчика і т.д. У процесі подібних ігор дитина вчиться не тільки діяти послідовно, але і запам’ятовувати мету гри. Обов’язково позначайте словами закінчення одного етапу і початок наступного.
Приблизно в рік і 7-8 місяців у малюка починає формуватися наочно-образна форма мислення, яка дозволяє заміщати відсутні предмети більш-менш схожими. Покажіть як це робиться. Наприклад, замість печива використовуйте деталь конструктора і “погодуєте ляльку”, супроводжуючи свої дії словами. Малюк буде шалено радий подібному відкриттю і почне наслідувати вас. Трохи пізніше стане намагатися підшукувати заміну чого-небудь, але все ще вдаючись до вашої допомоги. З часом дитина звикне проявляти все більше ініціативи і до трьох років навчиться грати творчо, а головне – самостійно.
Відкриваючи малюкові захоплюючий світ гри, який доставляє, насамперед, задоволення, батьки можуть ненав’язливо вводити в неї елементи дидактики, спрямовані на розвиток дитячого мислення.

Поділитися в...

Вас може зацікавити...