Без мами ні кроку. Або трохи про те, як відучити дитину від надмірної прив’язаності

Без мами ні кроку. Або трохи про те, як відучити дитину від надмірної прив'язаностіНовонароджене немовля не може існувати без матері. Вона для крихти і захист, і підтримка, і тепло, і звичний, розмірений стукіт серця. Вона годує, поїть, тримає на руках. З її допомогою малюк пізнає світ. Тому немає нічого дивного, що мама грає в житті дитини величезне значення. Ближче до трьох – чотирьох років ця прихильність поступово трансформується в цілком усвідомлену любов. Дівчатка азартно фарбують губи і хизуються по кімнаті на височенних підборах, щоб розчулити гостей. Хлопчики категорично заявляють привселюдно, що ніколи ні на кому не одружуться, тому як краще мами нікого бути не може.

Така поведінка цілком природна. Це своєрідний етап у розвитку кожної дитини. Але трапляється, що він приймає гіпертрофовані форми. Іноді діти занадто бурхливо реагують на відсутність мами. У декого може навіть початися істерика, якщо батько раптом зникне на кілька хвилин. Буває, що малюки реагують на розлуку нервовими зривами, розладами сну, проблемами зі шлунком і ін.

Стан крихти тим важче, чим складніші його стосунки з батьком. Наприклад, коли тато свідомо не бере участі у вихованні спадкоємця або занадто суворий до нього. Складним обтяжуючим фактором болючою прихильності є й поведінка самої мами. Іноді жінки надмірно опікують своїх діток, не дозволяючи їм кроку ступити самостійно. У цьому випадку малюк виявляється просто психологічно не готовий залишитися один на один із зовнішнім світом. Тривожні діти часто ростуть в неповних сім’ях. Якщо дитина вже пережила розлуку з татом, то на підсвідомому рівні у з’являється страх втратити ще й мати.

Дана ситуація, зрозуміло, створює масу неприємностей батькам. Мама не може влаштуватися на роботу, сходити куди-небудь у своїх справах. Але малюк, насправді, страждає не менше. А навіть навпаки. Патологічна залежність здатна серйозно вплинути на характер і навіть змінити долю крихти в майбутньому.

Що ж робити? Існує помилкове переконання, що впевненість в собі виховується подоланням стресових ситуацій. Насправді це не так. Навпаки, малюк повинен відчувати, що батьки завжди прийдуть на допомогу в скрутну хвилину. Тому з самого народження оточуйте його теплом і любов’ю. Якщо ви помічаєте, що карапуз чимось стривожений – візьміть дитину на руки. Не залишайте крихту одного надовго поки він не буде до цього психологічно готовий. Якщо вас щось турбує – Не показуйте це. Своїми проблемами можна починати ділитися з малюком коли він підросте, а поки будьте для нього надійною опорою і захистом від будь-яких неприємностей.

У той же час, заохочуйте дітей до самостійності. Коли дитина прагне пізнати навколишній світ, не варто забороняти абсолютно все. Забруднені колготки або каша, розмазана по підлозі – не така вже велика ціна за прагнення пізнати навколишній світ.

Якщо ви помітили, що дитина неадекватно реагує на ваші зникнення, ніколи не лайте й не порівнюйте з іншими. Цим ви ні чим не допоможете, а тільки погіршите ситуацію, давши зрозуміти, що малюк не такий як усі, тобто «неправильний». Ще один важливий момент – не намагайтеся тихенько втекти, поки малюк загрався або його відволікає няня. Природно, крихітка це помітить. І перестане довіряти вам. Тобто її внутрішній світ стане ще більш нестабільним.

Не забувайте кожен раз пояснювати дитині, куди ви йдете і як швидко повернетеся. Само – собою, цю обіцянку потрібно виконувати.

Поділитися в...

Вас може зацікавити...